среда, 08 октября 2014
Мені постійно потрібні люди, яких би я ненавиділа, які б мене бісили.
Неважливо де я - я їх обов"язково знайду.
З дорослими дітьми дуже тяжко.
Але треба прсто уміти не звертати на них увагу.
До того ж я за собою замітила - я занадто перебільшую. Вигадую сама собі проблеми.
Сьогодні Віталька підйшов до мене і розказав, чому він знову отримав мінус. Виправдовувався як перед мамою. Невже я така моралістка, щоб до мене так звертались.
В мені є дуже багато протиріч, з якими я не можу розібратися.
Просто треба забити на все те болт. І жити для себе. Існувати.
Неважливо де я - я їх обов"язково знайду.
З дорослими дітьми дуже тяжко.
Але треба прсто уміти не звертати на них увагу.
До того ж я за собою замітила - я занадто перебільшую. Вигадую сама собі проблеми.
Сьогодні Віталька підйшов до мене і розказав, чому він знову отримав мінус. Виправдовувався як перед мамою. Невже я така моралістка, щоб до мене так звертались.
В мені є дуже багато протиріч, з якими я не можу розібратися.
Просто треба забити на все те болт. І жити для себе. Існувати.
суббота, 04 октября 2014
Ужс, колишній - я тебе сука хочу пошвидше викинути зі свого життя і пам"яті.
Мене бісить тільки думка про тебе.
Самозакоханості чоловіків можна позаздрити.
У мене все, що зв"язано з ним, викликає огиду.
Ти огидний.
Я тебе терпіти не можу.
Дзвоне мені, бо нема з ким перепихнутись.
Засунь собі свої твариннячі інстинкти в жопу, або зніми собі шлюху. Але тобі шкода бабла. Зі мною ж безплатно.
НЕНАВИДЖУ.
Мене бісить тільки думка про тебе.
Самозакоханості чоловіків можна позаздрити.
У мене все, що зв"язано з ним, викликає огиду.
Ти огидний.
Я тебе терпіти не можу.
Дзвоне мені, бо нема з ким перепихнутись.
Засунь собі свої твариннячі інстинкти в жопу, або зніми собі шлюху. Але тобі шкода бабла. Зі мною ж безплатно.
НЕНАВИДЖУ.
Сумно все. Я не встигаю за цим "всім".
Соціальні мережі - спосіб зробити собі рекламу і продати (хм, раніше було - подати) себе якомога дорожче.
Порногламур.
Зупиніть планету - я вийду.
Соціальні мережі - спосіб зробити собі рекламу і продати (хм, раніше було - подати) себе якомога дорожче.
Порногламур.
Зупиніть планету - я вийду.
вторник, 16 сентября 2014
Я хочу, щоб для мене завтра не настало
понедельник, 15 сентября 2014
Новий день не передвіщав нічого поганого.
Але вся хрєнь в мені.
Хочу здохнути, сука з жеку доїбався.
МЕНІ НАСРАТЬ НА ВАС, МЕНІ ПОХУЙ, Я ЖИВУ В СВОЇЙ КВАРТИРІ, ЩОБ ЖИТИ, А НЕ ЩОБ ХОДИТИ НА ВАШІ ЙОБАНІ ЗІБРАННЯ.
Мені некомфортно у власній квартирі, у власних чотирьох стінах.
Все мене бісить, як же хочеться, щоб то все пішло сука нахуй.
Треба кудись валити, кудись подалі від усього.
Куди піти від себе?
Недавно мене осінила одна розумна мисля - треба заповнювати порожнечу, яка у мене назбиралась за останні роки.
Малювання - відпадає, бо від того я роблюся ще більшим унилим гавном.
Вчитися - варіант.
Записатись кудись додатково - типу, розмовна англійська чи щось в тому роду.
Читати - читаю зараз пздц багато, тільки не то що хочу. Дорога філологія мене багато чого навчила, але не дає мені нарешті добратись до того, що давно завалялось в мене на полиці.
Треба розбиратись в собі, виписувати це сюди.
Я ніби наполеглива, трохи задрот, тільки я надзвичайно зараз зажата і мені хочеться підірвати все скрізь до чорта.
Треба себе перевиховувати. Оскільки я ще не знаю як - зараз акцент на НАВЧАННЮ.
Хай я буду поки унилим гавном, та хоча б не дурним.
А Крайнік приїде - підемо в запій щасливих людей.
Але вся хрєнь в мені.
Хочу здохнути, сука з жеку доїбався.
МЕНІ НАСРАТЬ НА ВАС, МЕНІ ПОХУЙ, Я ЖИВУ В СВОЇЙ КВАРТИРІ, ЩОБ ЖИТИ, А НЕ ЩОБ ХОДИТИ НА ВАШІ ЙОБАНІ ЗІБРАННЯ.
Мені некомфортно у власній квартирі, у власних чотирьох стінах.
Все мене бісить, як же хочеться, щоб то все пішло сука нахуй.
Треба кудись валити, кудись подалі від усього.
Куди піти від себе?
Недавно мене осінила одна розумна мисля - треба заповнювати порожнечу, яка у мене назбиралась за останні роки.
Малювання - відпадає, бо від того я роблюся ще більшим унилим гавном.
Вчитися - варіант.
Записатись кудись додатково - типу, розмовна англійська чи щось в тому роду.
Читати - читаю зараз пздц багато, тільки не то що хочу. Дорога філологія мене багато чого навчила, але не дає мені нарешті добратись до того, що давно завалялось в мене на полиці.
Треба розбиратись в собі, виписувати це сюди.
Я ніби наполеглива, трохи задрот, тільки я надзвичайно зараз зажата і мені хочеться підірвати все скрізь до чорта.
Треба себе перевиховувати. Оскільки я ще не знаю як - зараз акцент на НАВЧАННЮ.
Хай я буду поки унилим гавном, та хоча б не дурним.
А Крайнік приїде - підемо в запій щасливих людей.
пятница, 12 сентября 2014
Есенин:
В этом мире умирать не ново,
Да и жить наверно не новей.
Маяковский:
В этом мире умереть не ново,
Сделать жизнь значительно трудней.
Сказал, но не сделал. Застрелился.
В этом мире умирать не ново,
Да и жить наверно не новей.
Маяковский:
В этом мире умереть не ново,
Сделать жизнь значительно трудней.
Сказал, но не сделал. Застрелился.
Щось таке робиться скрізь. Я за цим не встигаю.
Люди злі. Особливо в мережах. Я й сама така. Але іноді дехто перегибає палку.
Я глибоко нещасна в душі, якби це пафосно чи "ущєрбно" не звучало. Правду кажуть - істинні речі, не речі, так десь ті речі у мене подівались.
Я не знаю що це, але мені вкрай погано.
Я не маю надійного плеча, на яке могла б опертись. Я почуваю себе хиткою, слабкою тростиною, яку не лінується жостоко вдаряти холодний, до самих кісток, вітер.
Я уявляю себе так - стою я в полі.
Все в сірих тонах. Переді мною дорога, попереду - нема нічого. І нікого.
Я сміюся над несмішними жартами. Впадаю в крайнощі, я не маю за що вчепитись своїми слабкими руками.
Я говорю все тихіше, для людей я стаю невидима, пророза, зовсім крихітна.
Я не маю сили ніякої. Я в ніщо не вірю.
Я надзвичайно самотня. Слова нема такого, щоб виразити наскільки, до якої міри.
Світ десь поза мною, де я?
Я не знаю.
Як я можу йти по життю з таким налаштуванням? Ну як і КУДИ? З ким?!!!!
Я не хочу вмирати, це не допомагає.
Мені зараз просто тяжко вірити в краще.
Куди мені податись?
Люди злі. Особливо в мережах. Я й сама така. Але іноді дехто перегибає палку.
Я глибоко нещасна в душі, якби це пафосно чи "ущєрбно" не звучало. Правду кажуть - істинні речі, не речі, так десь ті речі у мене подівались.
Я не знаю що це, але мені вкрай погано.
Я не маю надійного плеча, на яке могла б опертись. Я почуваю себе хиткою, слабкою тростиною, яку не лінується жостоко вдаряти холодний, до самих кісток, вітер.
Я уявляю себе так - стою я в полі.
Все в сірих тонах. Переді мною дорога, попереду - нема нічого. І нікого.
Я сміюся над несмішними жартами. Впадаю в крайнощі, я не маю за що вчепитись своїми слабкими руками.
Я говорю все тихіше, для людей я стаю невидима, пророза, зовсім крихітна.
Я не маю сили ніякої. Я в ніщо не вірю.
Я надзвичайно самотня. Слова нема такого, щоб виразити наскільки, до якої міри.
Світ десь поза мною, де я?
Я не знаю.
Як я можу йти по життю з таким налаштуванням? Ну як і КУДИ? З ким?!!!!
Я не хочу вмирати, це не допомагає.
Мені зараз просто тяжко вірити в краще.
Куди мені податись?
среда, 03 сентября 2014
Курсова дописана.
Спокій.
В п"ятницю їду додому.
Затишок.
Спокій.
В п"ятницю їду додому.
Затишок.
понедельник, 01 сентября 2014
Вчора сподівалась, що буде гарний день. Хотіла в Дім Легенд. Хотіла затишку.
А насправді все було зовсім не так.
Дощ. Гроза.
Сварка.
Ми розійшлись. І вже давно, просто вчора була остання крапля.
Можна було все завершити мирно. Але так, виявляється, в мене не буває.
Ну що ж, нові розчарування. Давить горло.
Я не вірю в кохання. Мене від одного тільки слова нудить.
Не вірю в те, що люди вміють кохати.
А так почався новий навчальний рік.
Ппц як хочу додому, там мій острівець спокою.
Біль.
А насправді все було зовсім не так.
Дощ. Гроза.
Сварка.
Ми розійшлись. І вже давно, просто вчора була остання крапля.
Можна було все завершити мирно. Але так, виявляється, в мене не буває.
Ну що ж, нові розчарування. Давить горло.
Я не вірю в кохання. Мене від одного тільки слова нудить.
Не вірю в те, що люди вміють кохати.
А так почався новий навчальний рік.
Ппц як хочу додому, там мій острівець спокою.
Біль.
Перестань мені снитися. Пройшло 3 роки, заспокойся. Мене це бісить.
суббота, 30 августа 2014
Жила собі одна така Лєна, яку страх як не відпускало Минуле.
Через це їй було зовсім некомфортно жити, з кожним днем тільки її найгірші якості ставали помітні.
Інші ж, як вона каже, світлі риси її душі, кудись ховались, бо Лєна не вірила, що вони їй взагалі потрібні.
Адже скрізь обман, фальшифка, реклама.
Адже це останнє, що вона носила в собі, променисте й тепле.
У Лєни дуже багато проблем, хоч вона хороша донька, студентка двох факультетів, вихована, товариська людина.
Лєна не вміє тепер жити, як уміла колись.
І багато чого собі кепського вона сама напридумувала.
Чи вдасться Лєні побороти саму себе, свої страхи та бажання, щоб знову... знову... ЩОБ НІКОЛИ НЕ БУЛО "ЗНОВУ"?
Даний закуток є наче певне обстеження дівочої душі.
Через це їй було зовсім некомфортно жити, з кожним днем тільки її найгірші якості ставали помітні.
Інші ж, як вона каже, світлі риси її душі, кудись ховались, бо Лєна не вірила, що вони їй взагалі потрібні.
Адже скрізь обман, фальшифка, реклама.
Адже це останнє, що вона носила в собі, променисте й тепле.
У Лєни дуже багато проблем, хоч вона хороша донька, студентка двох факультетів, вихована, товариська людина.
Лєна не вміє тепер жити, як уміла колись.
І багато чого собі кепського вона сама напридумувала.
Чи вдасться Лєні побороти саму себе, свої страхи та бажання, щоб знову... знову... ЩОБ НІКОЛИ НЕ БУЛО "ЗНОВУ"?
Даний закуток є наче певне обстеження дівочої душі.