Жила собі одна така Лєна, яку страх як не відпускало Минуле.
Через це їй було зовсім некомфортно жити, з кожним днем тільки її найгірші якості ставали помітні.
Інші ж, як вона каже, світлі риси її душі, кудись ховались, бо Лєна не вірила, що вони їй взагалі потрібні.
Адже скрізь обман, фальшифка, реклама.
Адже це останнє, що вона носила в собі, променисте й тепле.

У Лєни дуже багато проблем, хоч вона хороша донька, студентка двох факультетів, вихована, товариська людина.
Лєна не вміє тепер жити, як уміла колись.
І багато чого собі кепського вона сама напридумувала.
Чи вдасться Лєні побороти саму себе, свої страхи та бажання, щоб знову... знову... ЩОБ НІКОЛИ НЕ БУЛО "ЗНОВУ"?

Даний закуток є наче певне обстеження дівочої душі.